ОСВІТА В БЕРЕЗНОМУ В МИНУЛОМУ

В середині ХІХ століття в селищі Березне нараховувалося всього 6% письменних людей. Тому активно проводилися заходи з розвитку освіти і культури серед народних мас. Під впливом громадської думки в 1875 році в Березне було відкрито перше в Березнівській волості однокласне народне училище з трирічним терміном навчання. Воно містилося в дерев'яному приміщенні, що було на території сучасного райвійськкомату. Тут навчалися близько 80 хлопців з Березно та із сіл Березнівської волості. Навчання в училищі починалось після того, як випаде сніг, а закінчувалось - із настанням весни. За цей час учні повинні були навчитися читати, писати, рахувати і вміти читати Псалтир та іншу церковну літературу. Працював тут один вчитель, а Закон Божий викладав священик місцевої церкви.

Учні писали на дощечках грифелем, бо зошитів не було. За кожну провину хлопців били або ставили голими колінами на підлогу, на яку висипали гречку чи горох. З 1876 року навчання проводилось російською мовою, оскільки навчання українською мовою категорично заборонялося. Відомо, що учителем цього училища до 1912 року був Марцинковський Мартин Іванович.

У 1899 році на кошти Рівненського повітового земства було збудовано приміщення школи, яку було відкрито як двокласне народне училище з 5-річнимим терміном навчання. Тут учнів знайомили з деякими творами російської літератури, з основами алгебри і геометрії, вивчали Закон Божий та військову справу.В училищі навчалось близько 120 учнів. На початку ХХ століття завідуючим цієї школи був Ковальський. Крім того, було ще два вчителі: священик і відставний унтер-офіцер, який проводив військові заняття з учнями.

В 30-40-их роках в Березнівській волості близько половини дорослого населення залишилося неписьменним. Тому в цей період в Березному було відкрито українську середню школу, польську та три приватні єврейські школи. Тепер всі діти шкільного віку були охоплені навчанням.

Приміщення Березнівської гімназії було збудовано у 1935 році. Тут розмістилася школа, яку почали називати "червоною", оскільки вона була побудована з червоної цегли і вкрита червоною черепицею. Директором її був поляк Вольф. Викладання в школі теж велося польською мовою, лише дві години на тиждень читались українською мовою. Спочатку в школі здобували освіту близько 90 учнів і працювало 12 учителів. Під навчальні класи займали 8 кімнат.

Навчання було семирічним. У 1939 році відкрито 8-ий клас і школа стала називатися середньою.

 

Урок етикету у польській школі

 

ОСЕРЕДОК "ПРОСВІТА" В БЕРЕЗНОМУ

Осередок "Просвіта" в Березному був заснований в 1926 р. Його створення обумовлювалося спротивом українського населення містечка натиску колонізації, який дедалі посилювався. Очолював осередок "Просвіти" Яків Шнайдер, у минулому вояк армії Симона Петлюри. Родом він із бідної сім'ї, в два роки залишився без батька, тому закінчив двокласну початкову школу, далі вчився самотужки. В 1923 році Яків був мобілізований до польського війська, закінчив школу сержантів, після чого йому було присвоєно звання капрала. Повернувшись з війська, заробляв на життя малярством. Сім'ю мав велику – п'ятеро дітей, але для "Просвіти" не шкодував ні сил, ні енергії. Яків брав активну участь в організації читальні в хаті місцевого жителя Клима Баранчука.

Тут просвітники не тільки читали і обговорювали книжки, а й збирались на репетиції хору, драматичного гуртка.

Активісти просвітянського хору

Серед активістів "Просвіти" були дочки місцевого священика Буховича Касинія і Валентина. Вони були вчителями, вели серед березнівчан цілеспрямовану просвітницьку роботу, натхненно працювали в драматичному гуртку.

Просвітяни урочисто відзначали Шевченківські свята, Різдво, Новий рік, Великдень, готуючи спеціальні культурні програми. З концертами виступали не тільки в клубі "Огніво", а й в багатьох селах.

Місцева інтелігенція з дозволу властей у 1928 році організувала на власні кошти хату-читальню і бібліотеку, які проіснували до 1938 року. Спочатку хата-читальня була в оселі Клима Баранчука, потім – в оселі Ясковців, які жили навпроти приміщення сучасного райвійськкомату.

Всі члени "Просвіти" відвідували хату-читальню. На власні кошти закуповували літературу, читали твори Т.Шевченка, І.Франка, І.Котляревського. Збиралися вечорами, читали вголос, розучували пісні, адже "Просвіта" організувала прекрасний хор, аматорський драматичний гурток і вечорами проводила репетиції в хаті-читальні.

В 1939 році, незадовго до початку Другої Світової війни, поляки розігнали осередок.

БУХОВИЧ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ - ПЕДАГОГ, СВЯЩЕННИК, УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТ

Бухович М.П. народився в 1872 році на Волині в с. Божеві. Закінчив духовну семінарію, працював вчителем в одній із шкіл Луцька, там же організував хор, який виступав в різних містах і селах України. Згодом був призначений священиком Різдво-Богородицької церкви в селище Березне. В Березному він організував товариство "Просвіта" і через нього займався просвітницькою діяльністю, навчав молодь історії України по творах Михайла Грушевського, роздавав книжки українською мовою, навчав дітей українським колядкам, що переслідувалось польською владою. Підтримував зв'язок з композитором Лисенком і Організацією Українських Націоналістів, у просвітянському хорі навчав молодь повстанських пісень.

Микола Бухович був турботливим батьком, після загибелі дружини сам виховував трьох дітей. Через любов до своїх донечок відмовився від вищого духовного сану, який йому пропонували.

В нього була дуже багата бібліотека, в якій були книги Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Винниченка, Михайла Грушевського, і всі березнівчани користувалися цими книгами.

Як священник, перевів все богослужіння з старословянської на українську мову. Він поширював серед молоді ідеї національної Української держави, збирав їх таємно і розповідав про Український визвольний рух. Саме від Миколи Буховича молодь дізналась про гімн "Ще не вмерла Україна", вперше він показав їм жовто-блакитний прапор і сказав "Це наш історичний, Український прапор".

Микола Бухович (третій зліва) серед воїнів УПА

Саме за це в 1939 році він був арештований польською владою і був відправлений в Польський концтабір Береза Картузька, де зазнавав нещадних мордувань. Він повернувся, коли почалася війна.

Бухович став директором Березнівської гімназії під час окупації, де навчальний процес проводив українською мовою, продовжував впроваджувати ідеї про Українську незалежну державу. За це німці закрили гімназію, а Микола Бухович ховався по хуторах, боячись переслідувань.

Всі свої сили та енергію Бухович віддавав духовній і просвітницькій роботі на благо України.

Помер Микола Бухович в грудні 1945 року. Похований на Селецькому кладовищі в м. Березне.

Враховуючи його вагомий внесок в утвердження Української держави, вдячні березнівчани його ім'ям назвали одну з вулиць Березного. У 2014 році рішенням Березнівської районної ради Березнівській гімназії присвоєно ім'я Миколи Буховича.

ШКОЛА В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

1 вересня 1939 року на польській землі спалахнула Друга Світова війна. Через неповних два роки вона докотилась до України. В липні 1941 року вся територія Рівненщини була окупована . Місцевій інтелігенції вдалося добитися дозволу на відкриття гімназії. На навчання виділили "Червону школу" – колишню семирічну польську школу. Директором був обраний священик Селецької церкви Микола Бухович. Навчалися у гімназії в основному діти з навколишніх сіл і Березного. Навчання велося українською мовою по довоєнних підручниках і книгах, а матеріали для історії брали з бібліотеки Миколи Буховича.

6 грудня 1941 року учням гімназії були видані свідоцтва про навчання в гімназії протягом трьох місяців, а саме навчання призупинили.

У цей час в приміщенні гімназії розташувався місцевий гарнізон. На роздоріжжі був збудований дерев'яний бункер викопані траншеї.

Але гімназії не закрили, тільки перевели в другий кінець містечка у приміщення, де при місцевому костелі з 1939 року жили черниці. Учні вчилися у дві зміни в п'яти кімнатах. Директор і викладачі були ті самі.

І все ж у 1942 році гімназію довелось закрити. На її базі з вересня велися фахові садово-городні школи з трирічним терміном навчання, де вчилися учні 5-7-их класів. Директором нових закладів був обраний Юрій Іванович Гловінський.

1 січня 1943 року за розпорядженням комісара Еріха Коха загальна семирічна і садово-городні школи були закриті, а 15 січня усі учні отримали свідоцтва ро навчання. В цей час багато молоді забирали на роботи у Німеччину.

Але все ж таки діяли шевські, бляхарські ремісничі курси. Діти молодшого віку записувалися на ремісничі курси . На них в перші місяці було 120 чоловік, але учнів меншало з кожним днем.

Матеріали учні бляхарської справи брали з дахів розбитих єврейських будинків. Учнями й майстрами було перекрито спиртзавод в Зірному і крилися хати в містечку. На шевській справі вчилося близько 20 дітей. Учні нового взуття не шили, а займалися ремонтом чобіт для німецьких офіцерів і солдат. На навчання ходили кожен день, крім неділі і суботи. Вчилися по 6-8 годин.

З приходом радянських військ були організовані нові органи влади, відкриті ремісничі, а потім і промислова артіль імені 1 травня, куди увійшли всі майстерні містечка.

Для багатьох учнів навчання не залишилося марним, вони залишилися вірними своєму фаху і пропрацювали все життя.

ЗМІНИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ ПІСЛЯ 1945 РОКУ

У повоєнний період відбулися зміни в державі і, зокрема, в системі освітнього процесу, що не могло не відбитись і на роботі нашого навчального закладу, який тоді називався середньою школою з восьмирічним навчанням.

Урок у Березнівській середній школі з 8-річним навчанням у післявоєнний період

Після війни при школі діяв інтернат з державним харчуванням. Навчання проводилось у дві зміни, перед уроками проводилась фіззарядка. При переході в наступний клас учні складали перехідні екзамени.

Вчителі проводили значну просвітницьку роботу, згідно розпорядження відділу освіти.

На початку 50-х років, 1953-1954н.р., навчання у 8-10-их класах було платним. У 3-4-их класах відмінено викладання німецької мови і в 1954-1955 н.р. введено вивчення англійської мови. При школі працювали бібліотека, спортивний зал, майстерня, їдальня. З учнів 5-6-их класів був створений піонерський хор, в якому займалося понад 100 дітей. Також учні брали активну участь у шкільних та районних олімпіадах з основних предметів.

Велику роботу проводили вчителі школи по співпраці з батьками учнів. При школі створений лекторій, завданням якого було читання лекцій на виховні теми, випуск газет для батьків "Сім'я і школа", діяв всеобуч при якому існував фонд матеріальної допомоги. Гроші фонду використовувалися в першу чергу для допомоги дітям-сиротам.

Протягом навчального року та влітку була організована в шкільному фруктовому саду навчально-дослідницька ділянка, де вирощували кукурудзу, учні допомагали колгоспам у збиранні врожаю.

У цей період школа мала дуже великий зв'язок з виробництвом. Запроваджено вивчення основ сільськогосподарського виробництва, працював спеціалізований клас рільників, учні якого проходили літню виробничу практику на базі колгоспу та пришкільних ділянках протягом 26 днів. Учням оформляли трудові книжки колгоспників для запису трудоднів.

В 1964-1965 н.р. введено вивчення землеробства та механіки і учням при закінченні навчання видавався атестат про середню освіту і свідоцтво про присвоєння виробничої кваліфікації (це здійснювалось до 1967 року).

В 1967-1968 н.р. на виконання наказу Міністерства освіти введено факультативні години математики, російської літератури, фізики, хімії, музичної підготовки, автомобільної справи. При школі створено дитячий кінотеатр „Юний Гагарінець", для його роботи обрано директора, касирів, контролерів, патрулів по охороні порядку. В цей час розпочато роботу шкільного духового оркестру, активно працюють мистецькі гуртки, спортивні секції, шкільна бібліотека.

Духовий оркестр Березнівської середньої школи №1 (керівник Бабак Михайло Дмитрович)

 

 РОКИ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ І НАПРУЖЕНОЇ ПРАЦІ ПЕДКОЛЕКТИВУ В 1970-2000 РОКАХ

У 70-х роках введено обов'язкову середню освіту. Навчання в школі ведеться в дві зміни. Учні перших класів працювали за новими програмами. В цей час добудовано шкільну майстерню. Широко проводилася підготовка учнів до здобуття професії. У зв'язку з цим проводиться виробниче навчання за спеціальностями: швея, водій, фарфорова та торгівельна справа, заняття яких проводиться на базі підприємств. Працювала майстерня по обробці деревини і обладнано автоклас. Для заняття сільським господарством, школі в колгоспі ім. Шевченка (с. Велике Поле) виділено 16 гектарів землі під вирощування кукурудзи.

У 1975 році в селищі Березне добудовується ще одна школа, тому з 1 вересня 1976 року заклад має назву - Березнівська середня школа №1. У листопаді цього ж року школу переведено на кабінетну систему навчання, а у 1976 році відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР здійснюється перехід на безкоштовне користування підручниками учнями загальноосвітніх шкіл.

На початку 80-их років в навчальному закладі вводяться нові предмети. Так у 1980-1981 н.р. учні починають вивчати предмет "Держава і право". Цього ж року з метою залучення дітей до наукової праці створюється шкільне наукове товариство, в якому працюють три секції: суспільно-політична (історія, географія), гуманіарна (література, іноземна мова), природничо-математична (фізика, математика, хімія, біологія). Також розпочинає роботу Клуб інтернаціональної дружби "Червона гвоздика".

У 1981-1982 н.р. введено вивчення предмету "Основи моралі", у 1984-1985 н.р. – "Етика сімейного виховання". Проводяться факультативні заняття з морально-гігієнічного виховання для учнів 7-10-их класів. У 1985 році введено вивчення предмету "Основи інформатики і обчислювальної техніки".

З 1985 року посилюється процес гуманізації, демократизації навчального процесу. Активізується робота органів учнівського самоврядуваня. А до управління школою залучаються громадські організації.

У 1987-1988 н.р. в перші класи набирають дітей шестирічного віку, які навчатимуться 11 років, тому два перші класи розмістились в дитячому садочку "Сонечко", а один – в дитячому садочку "Теремок".

З 1990 року в школі вводиться поглиблене вивчення англійської мови для учнів 2-их класів. З другого півріччя цього року запроваджено 5-ти денний робочий тиждень. Працюють творчі групи, проводиться конкурс "Учитель року", фестиваль "Урок – палітра".

З 1994 року відмінено складання перевідних екзаменів. Лише учні випускних 9-их та 11-их класів складають обов'язкові екзамени та екзамени за вибором.
Із прийняттям Закону "Про освіту" для навчального закладу використовується назва Березнівська ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів.

Значні зміни в системі навчання здійснюються і в 1998-1999 н.р. Так створюються класи поглибленого вивчення математики, української мови і літератури, іноземної мови, організовано платні заняття з вивчення іноземної мови у 1-4 класах, запроваджується система розвивального навчання у початкових класах.

З 1 вересня 2001 року на базі Березнівської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів відкрито Березнівську гімназію.

Педагогічний колектив постійно модернізує організацію освітньої діяльності, суттєвою особливістю якої є впровадження інноваційних технологій та методів навчання та виховання.

З 1999 по 2004 р. навчальний заклад працював як експериментальний в рамках лабораторії інноваційних виховних технологій Рівненського державного гуманітарного університету з проблеми "Превентивне виховання дітей та юнацтва в сучасній школі", з вересня 2006 року розпочав роботу з теми „Організація роботи різновікових загонів за місцем проживання".

З 2004р. по 2006р. гімназія працювала як тимчасовий науково-дослідний колектив з проблеми "Превентивне виховання старшокласників".

Протягом 2003-2004 навчального року педагогічний колектив працював в рамках українсько-канадського проекту щодо формування навичок здорового способу життя "Молодь за здоров'я-2".

З 1 січня 2002 року педагогічний колектив гімназії працює за семестрово-блочно-заліковою системою навчання, яка дає можливість більше уваги приділяти роботі з обдарованими та здібними дітьми.

Березнівська гімназія є обласною опорною школою педагогічного досвіду з тем: «Система роботи з правового і превентивного виховання учнівської молоді» та «Оновлені методики викладання математики з використанням нових навчальних технологій", опорною районною школою з основних питань управлінської діяльності та внутрішньошкільної методичної роботи.

КЕРІВНИКАМИ ЗАКЛАДУ В РІЗНІ РОКИ БУЛИ

Гловінський Юрій Іванович, 1944-1949 р.р.

Косахівський Олексій Дем'янович, 1949 1955 р.р.

Крищук Мефодій Дем'янович, 1955-1957 р.р.

Яремчук Дмитро Антонович, 1957-1958 р.р.

Василенко Андрій Семенович, 1958-1961 р.р.

Адамчук Роман Вікторович, 1961-1963 р.р.

Михайловський Микола Миколайович. 1963 р.

Дем'янчук Юрій Іванович, 1963-1973 р.р.

Лісничук Володимир Якович, 1973-1989 р.р.

Лавренюк Валерій Михайлович, 1989-1995 р.р.

Делідон Степан Васильович, 1995-2016 р.р.

Дежнюк Григорій Миколайович, 2019-2024 р.р.

Свідоцтва про освіту видані у 1932 р.

Свідоцтво про освіту видане у 1939 році 

 

 Свідоцтво про освіту видане під час окупації у 1943 році

Перший клас Березнівської середньої школи 1951 року

Випуск 10 класу Березнівської середньої школи 1954-1955 навчального року