^Догори

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

jpg 012

Для початку потрібно просто розслабитися і відволіктися від усіх справ. Задумайтеся про своє життя, що б ви в ньому поміняли і чим ви пишаєтеся, запишіть все це на аркуші паперу. Так само запишіть, через що ви турбуєтеся, що заважає стати урівноваженим. Тут головне просто записати, заглиблюватися у все це не потрібно. А вже на практиці почнете діяти і застосовувати всі знання, керуючись даними списком.

Допомагайте людям. Знайдіть тих людей, яким ви будете раді допомогти, так як в такому випадку ви почнете постійно відчувати душевну рівновагу, через те що допомагаєте тим, хто цього потребує.

Займіться йогою. Всі люди, які усвідомили як набувати душевного спокою, займалися саме йогою. Медитаціями, ви самі зможете себе заспокоювати, розслаблятися і відпочивати. Під час медитації, потрібно максимально розслабитися, і думати про найпрекрасніше, що є на білому світі. Для душевного спокою, це найефективніший варіант.

Більше позитиву в життя. Щоб душевна рівновага не покидала вас, вам потрібно почати сприймати тільки позитивні моменти в житті. Ваш мозок повинен бути постійно наповнений до максимуму тільки позитивною інформацією та емоціями, що б для негативних моментів не було місця. Спілкуйтеся з позитивними людьми і з тими, з якими ви хочете спілкуватися. Дивіться смішні фільми і відео, слухайте улюблену музику, читайте анекдоти і почніть любити і поважати цей світ, дякувати за те, що ви є.

Займайтеся тільки улюбленою справою. Причина, з якої ви не можете відчути душевну гармонію, це втома і нерви. Втома безпосередньо залежить від радості, яку ви відчуваєте чи ні, виконуючи роботу. Знайдіть на своїй роботі щось цікаве, придумайте якесь змагання, що б якось прикрасити всю виконувану роботу. Якщо не виходить то найкраще знайти в житті саме ту справу, якій ви присвятили б все своє життя. Вона вам не буде набридати, і відповідно ви перестанете втомлюватися. Тому наповнюйте своє життя новими фарбами.

Проблеми та їх вирішення. В основному душевний спокій, залежить від того, як ви вирішуєте всі свої проблеми. А для цього засвойте одну істину, вирішуйте проблеми відразу, як вони з'явилися, ніколи не відкладайте їх на потім. Таким чином, ви завжди будете спокійні, так як у вас не буде великої кількості накопичених проблем, і буде час для заняття улюбленою справою.

Психологи таки дійшли висновку, що спорт - це найкращий спосіб позбутися від стресу. Звичайно, головний суперник спорту, це улюблене заняття і захоплення. Але ви можете чергувати спорт, або ж, зв'язати улюблену справу зі спортом. Проявляєте кмітливість, і ви зрозумієте, що вас найкраще заспокоює. Видів спорту багато, але в основному найкращий для цього вид спорту це плавання.

Читайте книги. Спробуйте почати читати книги, навіть якщо не вірите що вони, вам допоможуть. Просто виберіть відповідну тематику книги і починайте читати хоча б по 30 хвилин на день. Тоді ви переконаєтеся в тому, що це допомагає позбутися від тривог і знайти спокій та рівновагу душі.

img 011

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:

1. Ефект Розенталя, або "Ефект навіювання": "Ти це можеш", "Тобі це вдається" тощо.

Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

2. Прийом "Емоційне прогладжування" – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

3. Прийом "Анонсування" – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. Це можуть бути додаткові індивідуальні заняття з окремими учнями. Добре заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці (або навпаки), можна провести пробну контрольну роботу тощо.

Психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на організаційному етапі навчальної діяльності:

1. Прийом "Даю шанс" – це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, в якій учень отримує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

2. Прийом "Рушай за нами". Алгоритм цього прийому такий:

  • діагностика інтелектуального фону колективу;
  • вибір інтелектуального спонсора;
  • фіксація результату та його оцінка.

Наприкінці цей прийом реалізується за допомогою окремих учнів, які "ведуть" за собою невстигаючих.

3. Прийом "Емоційний сплеск" корисний дітям, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя – у кожного учня вивільнити енергію, ініційовану теплим словом підтримки вчителя.

4. Прийом "Навіювання" побудований на точному розрахункові, в якому головне – вибір гносеоносія, тобто джерела інтелектуального збудження. Алгоритм прийому такий:

  • реалізована або несподівана радість учня;
  • підтримка педагога;
  • "збудження" окремих членів колективу (наприклад, створення ситуації змагальності);
  • поява нових стимулів для саморозвитку кожного.

5. Прийом "Еврика". Створюються умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано відкриває в собі невідомі досі здібності. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко підтримати дитину, поставити нову мету і надихнути на її досягнення. Допомога вчителя у створенні ситуації відкриття має бути ненав'язливою, прихованою.

6. Прийом "Навмисна помилка". Можна застосувати з урахуванням віку і знань учнів на відомому матеріалі, що використовується як опорні знання.

Створюючи ситуації успіху на етапі організації навчальної діяльності, слід пам'ятати про два основні правила:

  • формування свідомого ставлення до результату навчальної діяльності має слугувати перетворенню результату на мотив для нової пізнавальної діяльності;
  • у кожної дитини є задатки, які можуть розвинутися у здібності.

img 010

Особливості віку п'ятикласників:

  • період 10-12 років – час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам'яті до логічної;
  • в інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуальні особливості розвитку, що пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач;
  • центральне особистісне новоутворення цього періоду – становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність з іншими людьми і свою відмінність – унікальність й неповторність;
  • радикальні зрушення в соціальному розвитку відбуваються саме в 10 років, коли з'являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отримання суспільного визначення.

Основні задачі розвитку учнів у п'ятому класі:

  • оволодіння базовими шкільними навичками й уміннями;
  • формування загально навчальних умінь та навичок, уміння вчитися;
  • розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;
  • розвиток навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успіхами інших;
  • формування вміння домагатися успіху і правильно ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;
  • формування уявлення про себе як про успішну людину з великими можливостями розвитку.

У середній школі докорінно змінюються умови навчання. Більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Для багатьох дітей цей перехід є показником дорослішання. Крім того, певна частина дітей сприймає такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані стосунки з педагогами або виправити ті стосунки, які їх не влаштовують. Діти очікують змін, сподіваються, що їм у школі стане цікавіше.

Вчителям слід не забувати про різницю між п'ятикласниками та іншими учнями середньої школи. Великі вимоги до них найчастіше виявляються їм не під силу та ускладнюють адаптацію до середньої школи.

У цей час у школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету (свою здібність до предмету дитина оцінює не з позицій своєї реальної успішності, а – з суб'єктивного ставлення до нього). Тому важливим є те, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання. При цьому необхідно орієнтувати дітей на вироблення об'єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і удосконалення.

Учні п'ятих класів особливо чутливі до демократичного (на відміну від ліберального чи авторитарного) стилю керівництва з боку дорослого: коли він виявляє ініціативу, задає деякі рамки їхньої діяльності, але при цьому дозволяє учням самим приймати рішення, не встановлює покрокового контролю.

Слід враховувати, що у п'ятикласників є сильною потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче відкликаються на групові форми роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.